Neformat x Підвал: Лавкрафтівський дух в українському музичному й літературному сьогодні

Два видання, Neformat і Підвал, із двох боків споглядають за спадщиною невмирущого Говарда Філіпса Лавкрафта та її проявами в музиці та літературі сучасності. У другій частині матеріалу говоримо про українських музикантів, натхненних Лавкрафтом.

Щупальці Ктулху, чи не найвідомішої вигадки Лавкрафта, простяглися далеко вглиб глобальної масової свідомості, і обвили її, як зробило саме безсмертне імʼя письменника. Є висока вірогідність того, що ви бачили Ктулху, навіть якщо не знали його імені, а ще вища вірогідність того, що ви взаємодіяли з твором у будь-якому виді мистецтва, створеним під впливом Говарда Філіпса. Українська музична сцена тут буде гарним прикладом, але спочатку спитайте себе: чи ваше око (або вухо) колись помічало слизький потойбічно-недоступний лавкрафтіанський шар поверх домашнього музичного виміру? Якщо ні, вас точно здивує, що в Україні чимало артистів, що своїми піснями доклалися до спільного гласу "Ктулху фхтагн!". Ба більше, в Україні був цілий фестиваль, натхненний Лавкрафтом та атмосферою його творів, і називався він "Phantasm Fest". Із нього й почнемо зривати містичні покрови.

Відеорепортаж з одеського "Phantasm Fest"

На перший погляд, назва одеської події приховала звʼязок між фестивалем і всесвітом Лавкрафта від випадкових перехожих, але "свої" знають — він є. "Фантазм" — це серія колись культових американських горорів, які написав і зняв Дон Коскареллі молодший. І як! Попри досить скромний бюджет, перша частина стрічки вистрілила, і потойбічне тяжіння закинуло її до одного переліку із горор-кінокласикою на кшталт "Чакі", менш знаними скарбами на кшталт "Глибоко Червоний" Даріо Арженто, і, нарешті, до переліку "лавкрафтіанських творів". Із останнім франшизу, особливо першу її частину, насамперед повʼязує сюрреалістичність подій, відчуття "дурного сну наяву" та сильний фокус на імерсивності дивини навколо.

Назвати так фестиваль — хід украй розумний. Обʼєднавши назву старого горора й візуали з інших стрічок, організатори "Phantasm Fest", Валерій Blonde і Міша Упирь, широко презентували українському слухачеві естетику споріднених творів у літературному й кінематографічному світах, завідомо задавши тон майбутньої події.

"Phantasm", узятий за основу, хоч і не написаний за оповіданнями Лавкрафта, але канонічно вважається лавкрафтівським. Він містить усі риси саме класичного хорору Говарда Філліпса і через це завжди є в топах категорії "Lovecraftian movies". Вибір припав на "Phantasm", оскільки нам дуже подобалася ця назва, а сам фільм не особливо знає молоде покоління", — розповідав Валерій у коментарі Neformat.

До того ж, що пасує скривдженій потойбічними силами реальності ліпше, ніж важка музика? В Україні саме її прошарок демонструє найтісніший звʼязок із творами американського горориста, але цей звʼязок не завжди на поверхні. Із серії "я не скажу, але знаки будуть", чиюсь давню прихильність до Лавкрафта можна розгледіти в пісні, інших — у назві гурту, а іноді — в окремих ініціативах. У числі перших — одеський альтернативний гурт Septa, що десять років тому видав композицію "The Rats in the Walls" (2016). Невеликий за обсягом однойменний твір хоч і не обійшовся без незбагненних сюжетних вивихів, та відкриває зовсім інший спектр автора.

"Насправді, сáме натхнення Лавкрафтом, гадаю, почалося іще раніше, коли я вперше перечитав його. На якийсь космічний горор а-ля Blood Incantation у мене ніколи не було матеріалу, але коли підійшов час писати пісню про відчуття параної та підозри, що навколо зрадники, то я згадав цей твір одразу — там саме цей вайб дуже влучно описаний, особливо з огляду на баланс між страхом реальним і паранормальним", — пригадує Євген Тимчик, фронтмен Septa, для Neformat.

Уперше Євген познайомився з роботами письменника близько 25 років тому. У його спогадах збереглися тодішня загальна мода на його літературу й усе повʼязане з "Некрономіконом". І хоча у доробку музиканта більше немає напряму привʼязаних до Лавкрафта релізів, він каже, що якісь крихти його впливу можна знайти тут і там, зокрема в однойменному мініальбомі проєкту Nekura:

"Четверта пісня на іпі має деяке відлуння того, як герої Лавкрафта постійно губляться буквально та ментально, чи зустрічають щось, що їхній мозок не може інтерпретувати", — додає артист.

Двоє засновників кременчуцького оккульт-депресів-блек-метал-гурту Ossadogva, Alkiviad і Nomidimon, не мають проблем із інтерпретацією лавкрафтівських явищ. Більше того, складно знайти когось іще, хто би висловлювався про них із такою серйозністю й прийняттям. У єдиному доступному інтервʼю з гуртом артисти діляться тим, як знайшли комфорт у спільній з Лавкрафтом (на їхню думку) мізантропії.

"Лавкрафт у чомусь дуже близький нам… Судячи з його біографії, він був іще тим мізантропом, який довго засиджувався за книжками у своїй бібліотеці. Прочитавши його творчість, я дійшов висновку, що Лавкрафт писав свої розповіді не просто з повітря — він явно мав доступ до стародавніх манускриптів і знав, про що пише. Багато хто думає, що Міфи Ктулху — це вигадка. Що ж, нехай думають. Хто знає — той знає. Ми не проповідники й не будемо схиляти до своїх поглядів на світ. Лавкрафт відкрив світові очі на традиції Великих Древніх, і цим він нагадав мені А. Ш. Лавея з його "сатанізмом для всіх". Популярність примітивізує початкову ідею. Обивателі купилися на міфи Ктулху, але наявність коміксів і смішних розповідей на цю тему не можуть відмінити існування Великих Древніх", — розповідає Alkiviad.

За словами артиста, які ми наразі не можемо перевірити, він був одним із перших, хто запропонував свій переклад "Некрономікона" пострадянській аудиторіі. Водночас його улюбленим твором Лавкрафта є "Справа Чарльза Декстера Ворда".

Оригінал цитованого інтервʼю нині спочиває на просторах забаненого спочатку українською державою, а потім українським суспільством VK.

Євген "Ворон" Гуділов, засновник дніпровського дез-дум-проєкту Koloss, узагалі вже не пригадає, коли вперше прочитав щось із доробку Лавкрафта. Проте глибина ідеї автора вразила його відтоді й назавжди, а згодом ще й визріла у низку музичних творів, присвячених майстру.

Уже в першому повноформатнику гурту один із треків містить імʼя сутності Yibb-Tstll. Думка про те, що це слово з лавкрафтівського всесвіту, закрадається одразу, і вона правильна (хоча вигадав персонажа інший письменник — контриб’ютор Брайан Ламлі). Кожен наступний твір музикантів лише поглиблював їхній звʼязок із ГФЛ, огранивши образ Koloss як суто лавкрафтіанського проєкту. Уже другий реліз гурту, спліт із нідерландською командою DEATHWISH, це повільна й містична композиція "Polaris". Вона відсилає до поеми в однойменній розповіді письменника і стає провідною зіркою для тематичного мініальбому-трибʼюту Лавкрафту.

"Я завжди був шанувальником творчості Лавкрафта, іще до того, як додумався свої емоції виливати в музиці. Ідея “озвучувати” його твори вже давно витала в повітрі. Класичні страшилки мені завжди були нецікаві, тоді як у нього було щось незбагненне і неосяжне розумом. Особливо це стосується його робіт, що відводять читача у холодний, абсолютно беземоційний, космос. Я довго звикав до його стилю і манери висловлювати почуття та емоції, але загалом я “фанат", — розповідає Євген для Neformat.

"Мініальбом "In Memory of H.P.L." був плодом мого бажання написати мелодії до його трьох віршів. Дуже хотілося зробити щось у м'якшій, мелодійнішій формі, ніж те, що я грав раніше, і за мотивами його творів. Проєкт Koloss не закритий і досі, тож, ймовірно, настане час і я засяду за спробу озвучити "Музику Еріха Цанна". Це моя мрія", — додає Євген.

Згадане оповідання — в числі улюблених Євгена, поряд із "Кольори з інших світів", "Музика Еріха Цанна”, "Поклик Ктулху”, а також "За межею часів" і "Хребти Безумства”.

Іще одним проєктом, пробудженим до життя дотиком Лавкрафта, є харківський Sarnath Eternal, що грає блек-метал. Його автор приховує свою особистість, але не приховує, що центральною постаттю для його натхнення є ГФЛ із його "Сонним Циклом". До цього циклу, до слова, входить і "Polaris", але також — "The Doom That Came to Sarnath", що дав назву проєктові.

"Я знаходжу багато того, що перегукується з моїми особистими переживаннями, у творах Говарда Лавкрафта. Крім, безперечно, багатої і в якомусь сенсі хворої фантазії, Лавкрафт мав унікальну здатність викликати ностальгію за часом, у який ти навіть не жив, і за місцями, які ніколи не існували. Це складне і спершу незрозуміле почуття часто властиве людям, які знаходять себе абсолютно чужими в цьому світі і мають деяку дитячу наївність, що десь існує інший світ, де вони б змогли знайти себе. Лавкрафт точно був одним із таких людей, і його щирість і зневага до навколишнього світу завжди підкуповувала мене і змушувала вірити в його твори, не дивлячись на їхню неідеальність з точки зору художньої літератури", — ділиться засновник Sarnath Eternal із Neformat.

Завдяки неабиякій продуктивності Говарда Філіпса, "обмежити свій гурт його всесвітом" — лише словосполучення, яке навряд чи сулить якісь обмеження насправді. Письменник охопив стільки тем, стільки почуттів та явищ, вигаданих і завуальованих реальних, що музичні колективи мають перед собою невичерпний колодязь для живлення з його уяви. У наступному релізі автор Sarnath Eternal планує піти за межу очікуваних сценаріїв і зсунути фокус із результату творчості Лавкрафта на нього самого:

"Я хотів би порушити тему, про яку нечасто замислюються читачі та шанувальники письменника, а саме — апатія творчих людей, постійне самокопання та пошуки мрії, якій не судилося здійснитися. На мою думку, ці теми червоною ниткою проходять через найголовніші твори Лавкрафта. Тому наступний реліз буде в якомусь сенсі особистішим у плані переживань і порушених тем, а також темнішим і, можливо, депресивним", — додає музикант.

Останню випущену на цей момент роботу, альбом "Гірка доля безрідних" (2024), Sarnath Eternal написав під впливом оповідання Лавкрафта "Пошуки Іранона"

Sarnath Eternal разом із київським прог-рок-гуртом Cthulhu Rise і київським альтметал-гуртом Azathoth Circle формують невеличку когорту гуртів, чию повагу до фантаста видно здалеку — у їхній назві. Водночас є ті, хто обмовився про прихильність до Лавкрафта або тегається, як лавкрафтівський гурт, але приховав це від непосвячених у тему очей: київський дум-метал-проєкт Doomed Lord та ужгородський дезкор-гурт Crucify Me Gently.

У цьому плейлисті ми зібрали вітчизняні гурти, які у коментарях для Neformat згадували про вплив творчості Лавкрафта

А що поза важкою музикою? Чесно, небагато, але дещо є.

Щороку від 2014 до 2023-го електронні артисти звідусіль докладалися до створення збірок на американському лейблі Cryo Chamber — своєрідної шани Говарду Філіпсу. Кожна з таких збірок носить назву когось, хто походить із "незбагненних всесвітів": Dagon, Cthulhu, Azathoth, Nyarlathotep, Yog-Sothoth, Yig, Rhan-Tegoth і так далі. Із 2015 року до ініціативи приєднується Dronny Darko, український дроун-проєкт киянина Олега Пузана, а з 2016 — ProtoU, дарк-ембієнт-проєкт киянки Олександри Пузан. Відтоді кожен із них стабільно був невідʼємною частиною цього дійства аж до 2022 року.

"Нам дуже близька тематика води, тому мали задоволення ще глибше поринути у світ таких простих та водночас складних, серйозних еволюціонуючих текстур", — сказала Олександра (ProtoU) про участь у збірці "Dagon" (2021) для Neformat.

"Ми дуже полюбляємо таку роботу саме над збіркою, коли не просто всі окремо займаються своїми треками, а ніби донейтять свої звуки у великий інфокластер, із яким ти працюєш, де створюєш нові текстури", — додала музикантка.

За словами лейблу, це не компіляція, а саме результат співпраці усіх артистів, чия музика там присутня. Більше того, щоразу до збірки виходить ілюстрований 20-сторінковий буклет у твердій палітурці, що або йде до диску, або доступний у цифровому вигляді. Кожен рік публіка зустрічає це видання з неабияким захопленням, що відображають продажі на Bandcamp.

Останній наразі альбом із цієї серії вийшов у 2025 році

Плейлист із одними лише згаданими тут творами українських музикантів здатний широко ознайомити будького з великою частиною того, чим відомий і чим досі вражає Говард Філіпс Лавкрафт. На жаль, за життя він не застав ані депресів-блек-метал, ані дроун. Проте, якщо на секунду припустити, що він таки мав доступ до закодованих таємних знань, то, можливо, й до цих — про майбутнє, і про своє продовження в музиці інших людей. Але його царина, — літературна, і вона так само досі вібрує від однієї лише згадки про Лавкрафта, зокрема в Україні. Уже про це краще розповіла команда фанзіну Підвал у першій частину матеріалу.