Faine Misto 2026: Більше, яскравіше, амбітніше
Переїзд на нову локацію, купа сонця і пропущені виступи. Про це та інше читайте в нашому репортажі з фестивалю "Файне Місто".
Цьогоріч фестиваль "Файне Місто" отримав новий виклик — переїзд на абсолютно невідому локацію та перше її використання в такому амплуа. Забігаючи наперед, можу сказати, що організатори із цим впоралися на відмінно. Подібний вихід із зони комфорту відчувався як справжня задача із зірочкою: не просто перенести формат івенту на нове місце, а дійсно все починати ледь не з нуля. Тим не менш, у результаті ми отримали справжнє свято музики — ще більше, ще яскравіше та ще амбітніше.
Насамперед хочеться поговорити про благодійну складову — вона на "Файному" в найбільшому пріоритеті, як власне і всі останні 4 роки. Фестивалю вдалося зібрати 20,78 мільйона гривень на закупівлю дронів-перехоплювачів для все тої ж 12-ї бригади спеціального призначення "Азов" НГУ в межах збору "Звуковий бар’єр". Звісно, це стало можливим і завдяки всім "файним" людям, а також усім партнерам і спонсорам фестивалю. Дуже круто, що постійно зі сцени лунали заклики та нагадування про те, чому ми тут, завдяки кому й заради чого це все відбувається.
Фото — Вероніка Гусєва
Одне з найкращих рішень для фестивалю — переїзд на територію "Арени Львів", особливо в контексті самих сцен і локації. На пресконференції з організаторами лунала теза про те, що територія !FEST Republic дозволила команді надто сильно розслабитися. І справді, до хорошого легко звикаєш і не відчуваєш нових викликів, особливо коли є певні фізичні обмеження. З одного боку, старе місце мало деякі переваги, але з іншого — обмежений простір, величезні натовпи та неможливість усамітнитися доволі погано впливали на загальний фестивальний досвід.
Репортаж Дмитра з минулорічної події шукайте за посиланням
Нове місце водночас оголило проблеми і труднощі, перед якими обовʼязково постаєш у процесі розбудови й освоєння нової локації, але й розвʼязало команді руки. І це дуже круто, бо саме завдяки переїзду ми тепер маємо три величезні повноцінні сцени. Light та Dark Stage вже не обмежені розмірами приміщень, усередині яких вони були розташовані, і спокійно можуть вміщувати куди більше глядачів. А як показує практика, хедлайнери на Dark Stage легко збирали по декілька тисяч фанів під сценою, що було б фізично неможливо на !FEST Republic.
Фото — Вероніка Гусєва
Та й сам розмах тепер куди відчутніший: велика сцена дає більше простору для шоу, чим вправно скористалися певні гурти, які впевнено почуваються за таких умов. Не виняток тут True Tough, які рік за роком зростають як за подачею, так і за рівнем виступів, щоразу збираючи все більше й більше людей під сценою. Також помітно було, наскільки велика сцена пасує більш досвідченим гуртам, як ті ж АNNА, Megamass чи Krovna.
Водночас деяким колективам велика сцена давалась уже гірше, хоча, можливо, їм банально не підійшов саме масштаб — клубний формат виступу подекуди був би доречнішим, але цього разу він був можливий тільки в межах Underground Stage.
Приємно, що фестиваль продовжує давати дорогу молодим і не дуже артистам, допомагає їм відкривати нову аудиторію. З іншого ж боку, мені здається, сам формат Underground Stage був дещо відрізаний від загального двіжу: гуртам із цього імпровізованого "клубу" дісталося значно менше уваги. З огляду на те, що сцена була розташована майже в іншому кінці фестивальної локації відносно Light Stage, можна сміливо вважати, що аудиторія саме легкої музики сюди просто-напросто не заходила.
Та й у цьому наметі був відверто найгірший звук на фестивалі — у принципі, не дивно, бо найменша сцена, найменше уваги до артистів із боку слухачів, та ще й територіально "андер" розташований посередині між головною та важкою сценами. Проте гурти, що тут виступали, віддавались на повну, і цікавих та просто гарних виступів теж вистачало — Діло Дрянь, The Troubled та Volaj входять у мій топ найкращих виступів на Underground Stage.
Фото — Лесь Касьянов
Щодо інших локацій, то там усе було майже завжди чудово. Головні артисти переважно звучали якщо не прекрасно, то просто добре. Усі хедлайнери — Karna, ONUKA, Артем Пивоваров зі своїм метал-гуртом — видали максимально ефектне шоу, підкріплене якісним звуком. І навіть я, не будучи фанатом жодного з найбільших артистів на головній сцені, був дуже вражений рівнем та подачею всіх музикантів.
Фото — Наталія Соколовська
Шкодую тільки, що забракло часу на всі гурти та виконавців, адже на багатьох із них дійсно хотілося затриматися дещо довше, а не бігти на іншу сцену, аби хоч 15 хвилин послухати сет когось із хедлайнерів.
У цьому плані фестиваль трошки не впорався з плануванням та розкладом гуртів, але тут, у принципі, умови такі: немає наразі можливості робити повноцінний фестиваль до 2-ї ночі, де була б опція розкидати гурти в більшій кількості по різних слотах і не створювати конфліктів у лайн-апі. Тому, на превеликий жаль, інколи доводилося жертвувати виступами якщо не повністю, то хоча б частково. Як-от майже все моє оточення пропустило гурт sportcafé, адже те, що відбувалося на "легкій" сцені під час виступу Ship Her Son, — це, персонально й за відгуками людей, одне з найкращих виконань усього фесту.
Робити перелік усіх крутих виступів — марна трата часу, адже майже всі без винятку віддавалися на сцені на повну та показали якісне шоу. Я нічого ні від кого не очікував, але в результаті можу з упевненістю сказати: з музичного погляду це було дуже круто, дуже якісно та інколи навіть пізнавально. І це враховуючи, що частина гуртів виступає на фестивалі вже два або навіть три роки поспіль, що не завадило отримати задоволення на новому рівні, адже сцени та масштаби змінюють сприйняття докорінно.
Фото — Вероніка Гусєва
Якщо вже повертатися до розмірів, то територія фестивалю стала більшою в кілька разів, і це пішло "Файному Місту" тільки на користь. Тут була купа активностей: від конкурсів, фаєр-шоу, мініскейт-парку й до повноцінного парку атракціонів, куточка з лицарськими боями та можливістю постріляти зі справжнього лука. Традиційно і їжі, і локацій із напоями було досить багато. Величезні черги спостерігались хіба біля основних сцен, але якщо відійти на 200–300 метрів, можна було знайти щось до смаку й довго не чекати.
Фото — Вероніка Гусєва
Найбільша проблема була з укриттям від сонця. Особливо це стосувалося найважчої сцени — попри символічну назву "Dark Stage", тут було найсвітліше, адже від спеки було банально ніде сховатися. Якщо на інших локаціях була хоч якась опція не потрапляти під прямі сонячні промені, то тут її майже не існувало. Відтак на, як на мене, найцікавішій сцені спостерігати за виступами гуртів було дуже важко.
Цю проблему відмічали неодноразово й інші відвідувачі фестивалю, зокрема у відгуках людей найчастіше лунали заклики організувати наступного року більше тентів, водяних арок і просто джерел звичайної питної води. Цього справді бракувало.
Фото — Антон Мішура
З іншого боку, завдяки новій локації фестиваль зміг краще підготувати інклюзивні місця — їх чудово розмістили збоку від сцени, що дало змогу з комфортом спостерігати за улюбленими гуртами ветеранам з інвалідністю та людям з обмеженою мобільністю.
Фото — Лесь Касьянов
Підсумовуючи подію, надзвичайно важко зібрати докупи всі емоції та враження, які вона викликала. Фестиваль у наймасштабнішому сенсі цього слова дійсно вдався, як із музичного погляду, так і з благодійного. Відвідувачі отримали справжнє музичне свято, а організатори змогли виконати благодійну та й загалом основну мету Faine Misto. І, чесно кажучи, ледь не одразу по завершенню основної програми думаєш про те, як хочеться вже наступного року поринути в цю атмосферу та блукати територією "Арени Львів" в очікуванні наступного виступу когось з артистів.
Більше про фестиваль:
